Таке питання нам часто задають наші клієнти. З одного боку назва самого поняття є певною підказкою, однак переважна більшість людей думають, що відповідь повинна містити приховані юридичні тонкощі, які може знати тільки юрист або Док. Саме тому пропонуємо розібратись в деталях, щоб дізнатись відповідь на це питання.
Поділ договорів відбувається в залежності від того, скільки осіб підписують правочин – одна, дві чи більше. Ось і весь секрет. Одностороннім вважається правочин щодо видачі довіреності, пропозиція про продаж майна, складення заповіту тощо. Незважаючи на те, що рішення фактично приймає одна особа, однак її дії можуть породжувати певні юридичні наслідки для інших осіб. Все одно договір буде вважатися одностороннім, оскільки для виникнення прав та обов’язків достатньо лише бажання (волевиявлення) однієї особи.
В інших випадках для виникнення цивільних прав та обов’язків необхідне взаємне бажання (волевиявлення) двох чи більше осіб. За таких обставин договір буде двостороннім або багатостороннім. За статистикою переважна більшість договорів є двосторонніми. Тобто це класична модель взаємовідносин між сторонами договору. Однак, на практиці трапляються багатосторонні договори. Під багатосторонніми слід розуміти договори, при укладенні яких взаємне волевиявлення проявляють три і більше особи. Якщо простіше, то такий договір мають підписати три і більше особи, за умови, що кожен них буде мати різне волевиявлення. Договір про спільну діяльність або корпоративний договір є прикладами багатостороннього договору.
Зверніть увагу: договір купівлі-продажу, у якому на стороні продавця і покупця виступають по декілька осіб (співпродавці та співпокупці) не є багатостороннім, оскільки по суті відбувається волевиявлення тільки двох сторін за участю кількох осіб на стороні покупця та продавця.