Договір позики – це один із видів зобов’язань, спрямованих на передачу майна. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Слід виділити наступні ризики не підписання договору позики:
Відсутність юридичних гарантій
Проблема: без укладеного договору позики, сторони не мають юридичних підстав для вимоги повернення позичених коштів.
При укладенні договору позики сторони мають звернути увагу на форму, яка передбачена законодавцем для цього виду договорів.
Договір позики укладається як в усній, так і в письмовій формі. У ЦКУ зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦКУ).
Отже, з положення закону вбачається, що проста письмова форма обов’язкова для договору позики, тільки коли позикодавець – юридична особа, а також в усіх випадках, якщо сума договору позики перевищує встановлений законом розмір.
Також позичальник може відмовитися повернути гроші або виконати інші зобов'язання, і кредитор не матиме правових інструментів для захисту своїх інтересів.
У відповідності до ст. 1052 Цивільного Кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено договором.
Невизначеність умов повернення
Проблема: без письмового договору не фіксуються терміни та умови повернення позики.
Якщо у договорі не встановлений строк повернення позики, то позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів із дня пред’явлення вимоги позикодавцем (ст. 1049 ЦКУ). Хоча сторони за погодженням можуть на свій розсуд встановлювати в договорі інші умови повернення позики. Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами (в розстрочку).
У Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).
Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦКУ).
Отже, за загальним правилом, розписка є достатнім документом, аби укласти договір позики і в майбутньому мати можливість повернути отримані кошти. Наявність оригіналу розписки у тієї чи іншої сторони є підтвердженням наявності боргу або факту виконання зобов’язання за договором позики (якщо оригінал розписки у позичальника, то вважається, що позикодавець отримав кошти і повернув її позичальнику).
Ризики: можливі суперечки щодо того, коли і якими частинами повинні бути повернуті кошти, що може призвести до фінансових втрат для кредитора.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 Цивільного кодексу України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
З метою захисту від недобросовісного позикодавця позичальник має нормативно закріплене статтею 1051 Цивільного кодексу України право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Непорозуміння між сторонами
Проблема: без чітко прописаних умов можуть виникнути непорозуміння щодо суми, термінів і умов повернення.
Слід мати на увазі, що укладення усного договору є ризиковим насамперед для сторін договору. Особливо, якщо вашим контрагентом є юрособа - укладайте письмовий договір. Повірте, це дасть змогу уникнути багатьох неприємностей, а його положеннями завжди можна "прикритися" в майбутніх спорах. Також ураховуйте, що загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин.
Ризики: це може призвести до конфліктів і зіпсованих стосунків між сторонами.
Щоб уникнути конфліктів та непорозумінь і мати змогу довести реальність усного договору, сторони повинні мати належні докази сплати грошових коштів і документ із зазначеною сумою одержаних товарів чи послуг (приміром, акт виконаних робіт, накладна або інші первинні документи).
Отже, укладення письмового договору позики є необхідним для захисту інтересів обох сторін. Договір позики забезпечує юридичні гарантії, визначає чіткі умови повернення коштів та створює доказову базу у випадку спору. Враховуючи викладене, договір позики як був, так і залишається невід’ємною складовою цивільного обороту. Він може бути укладений у простій письмовій формі навіть на значні суми. Більше того, видача розписки підтверджує укладення договору позики та отримання коштів, що дозволяє захистити права позикодавця.
Основні положення договору позики:
Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним. Це означає, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов’язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб’єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи.
Договір позики, як і кредитний договір, оформлює єдині за своєю економічною природою відносини. Відмінності між ними полягають переважно в тому, що кредитором за кредитним договором виступають банки та інші фінансові установи, а позикодавцем за договором позики можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.
Із практичного погляду важливим питанням є момент укладання договору позики. Оскільки, як зазначалося вище, договір позики є реальним, то права і обов’язки сторін не можуть виникнути до передачі речі (грошей).
Таким чином, договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦКУ: “Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії”.
Сторони договору
Суб'єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем
Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти.
Суб’єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем
Умови повернення
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Проценти та додаткові платежі
У відповідності до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
- він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
- позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Права та обов'язки сторін
У відповідності до ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Грошове зобов’язання по договору позики має бути виконане у гривнях. За згодою сторін в договорі позики може бути визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. У цьому випадку, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлено договором або законом.
Закон дає позичальнику право виконати свій обов’язок із повернення боргу шляхом внесення належних з нього грошей (цінних паперів) у депозит нотаріуса, якщо позикодавець відсутній у місці виконання зобов’язання, ухиляється від прийняття боргу або відсутній представник недієздатного кредитора. Про внесення боргу на депозит нотаріус повідомляє кредитора у встановленому законом порядку.
Прийнявши виконання зобов’язання, на вимогу боржника (позичальника) кредитор (позикодавець) повинен видати йому розписку про одержання боргу частково або у повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його божникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен зазначити це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа на руках у боржника підтверджує факт виконання ним зобов’язання (ст. 545 ЦКУ).
У разі невиконання зобов’язання з повернення предмета позики настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наприклад, якщо позичальник не повернув суму позики вчасно, він зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦКУ).
Поради щодо складання договору позики:
ПОРАДИ ПОЗИКОДАВЦЮ:
- Оцінюйте реальну платоспроможність майбутнього боржника, його майновий стан.
- Одразу збирайте докази. Передавайте гроші лише під письмову розписку позичальника.
- Правильно складайте розписку.
ПОРАДИ ПОЗИЧАЛЬНИКУ:
- При отримані грошей у борг обов’язково визначайте умову щодо платності або безоплатності позики.
- При повернені боргу повністю або частково обов’язково заберіть письмову розписку з позикодавця про отримання коштів.
- Якщо позичальник ухиляється від отримання грошей в рахунок повернення боргу, наприклад, з метою накладення на Вас штрафних санкцій, невідкладно надішліть поштою за його адресою проживання цінний лист з описом вкладеного з вимогою призначити час та місце передачі грошей.
У будь-якому разі, якщо предметом позики є значна для Вас сума грошей, зверніться до кваліфікованого юриста theDoc.(зеДок), для складання детального договору позики.
Проаналізувавши юристами theDoc.(зеДок) судову практику, можна сформулювати 3 основні позиції, які позичальники зазначають у позовних заявах при зверненні до суду:
- договір укладено не в письмовій формі;
- договір взагалі не підписано або на екземплярі договору відсутній електронний підпис;
- відсутнє волевиявлення позичальника, або ж договір укладено нібито з порушенням ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Підсумки щодо важливості юридичної точності у договорах позики.
Договір позики та розписка є важливими документами, які допомагають у фіксації умов позички коштів або речей між сторонами. Кожен з цих документів має свої переваги та недоліки, які варто враховувати при їхньому використанні. Договір позики забезпечує більш високий рівень юридичного захисту та чітку регламентацію умов, а розписка є простішим та швидшим способом фіксації угоди, але може мати менший рівень довіри через можливість підробки. Вибір між цими двома документами залежить від конкретних обставин та вимог сторін, але незалежно від цього важливо дотримуватися вимог.
Юристи theDoc.(зеДок) розробили для Вас обширний перелік шаблонних договорів, активне посилання на них:
Договір позики №2 (відповідальність позичальника)
Договір позики та розписка (надання позики траншами)
Договір позики №3 (позика в доларах США)
Договір позики між юридичними особами
Договір безоплатного користування майном (позичка)
Договір позики в доларах США (повернення частинами) та розписка
