Підготовчий етап: переговори та проект договору
Під підготовчим етапом розуміється як усні переговори між сторонами та надання пропозицій щодо укладення договору. Під час проведення переговорів учасники, зазвичай, надають інформацію та/або документи задля підтвердження інформації щодо статусу сторін та повноважень сторін, що представляють їх представляють.
Підписання договору: необхідні умови та процедури
На даний час, законодавець допускає при підписанні договору використовувати як фізичний підпис, так і його факсимільне відтворення за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, а також електронний підпис.
Хто має право підписувати договір?
Це може бути як керівник так і інша особа, указана в реєстрі, як підписант або особа, що діє на підставі довіреності. Якщо договір підписує від імені контрагента особа, яка не є керівником або яку не зазначено в реєстрі, то її повноваження на підписання договору має бути підтверджено довіреністю від керівника.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом.
Мета його укладання — встановлення, зміна чи припинення дії цивільних прав або обов'язків які закріплюються особистими підписами сторін.
Часто надходять запитання до наших юристів theDoc.(ЗеДок) для чого підписувати договір, якщо можна домовитися усно із стороною?
Команда юристів theDoc.(ЗеДок), завжди рекомендують оформлювати договори письмово, оскільки це положення досить обґрунтоване, тому що при закріплені договору у письмовій формі Ви можете на 100% бути впевненими у захисті своїх прав в майбутньому.
Реєстрація договору
У нинішній час та в повсякденному житті громадянам чи юридичним особам виникає потреба зареєструвати договір. Наприклад: під реєстрацію підпадає договір оренди землі. Багато хто вважає, що це клопітка та дороговартісна робота. На сьогоднішній день держава спростила цю процедуру та надала можливість громадянам і суб’єктам господарювання провести реєстраційні дії в одному місці – Центрі надання адміністративних послуг.
ЦНАП надає послуги з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, одним з яких є реєстрація договорів оренди землі.
Підставами для державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення є договір оренди землі, укладений у порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі».
Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається в обов’язковій письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, та повинен відповідати вимогам статті 15 Закону України «Про оренду землі»
Основні умови договору
Предмет договору
Предметом договору є майно, яке одна сторона зобов’язується передати іншій стороні; майнові права; виконані роботи; надані послуги, а такої виключні права.
Предметом договору завжди є певна дiя, зобов’язання, але ця дiя може бути тiльки правомiрною. Якщо предметом договору буде неправомiрна дiя, тобто незаконна, то такий договiр визнається недiйсним. Договір вважається дійсним при дотриманні таких умов: законнiсть дiї; волевиявлення сторiн; дотримання встановленої законом форми договору; правоздатнiсть i дiєздатнiсть сторiн. Головним елементом кожного договору є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить закону.
Термін дії договору
Згідно статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Ціна та порядок розрахунків
Ціна договору та порядок розрахунків є одним із найважливіших етапів укладення договору, без якого договір не набуває своєї юридичної сили.
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
В будь-якому разі ціна договору, якщо мова йде про відплатні договори, має бути визначена, а її формування зрозуміле для сторін договору. Якщо ціна договору не буде чітко визначена, або не буде чітко визначено порядок його формування, щоразу при оплаті рахунку ви будете мати невизначеність, яка не сприяє нормальним діловим відносинам.
Наші юристи theDoc.(ЗеДок) надають консультацію у сфері договірного права та допомагають у підготовці (створенні) найрізноманітніших індивідуальних договорів, а головне – завжди прораховують ризики для клієнтів. Звертайтесь до нас за номером телефону 097 355 10 55 або в Телеграм.
Права та обов’язки сторін
Взаємні права та обов’язки сторін надають конкретику у договорі. Вони є основою змісту договору. Під змістом будь-якого зобов’язання розуміється права та обов’язки сторін.
Основний обов’язок, наприклад, продавця – це обов’язок передачі товару та право отримати відповідну суму за товар, а покупець в свою чергу має основний обов’язок оплатити відповідну суму за товар, та право його отримати.
Умови зміни та розірвання договору
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору можуть здійснюватися:
- за згодою сторін;
- за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною й в інших випадках, установлених договором або законом;
- у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.
Як правило, будь-який договір може бути змінений або розірваний лише за згодою його сторін. У цьому відбивається принцип свободи договору, адже учасники цивільного обороту є вільними не тільки у вирішенні питань щодо укладення договору, вибору виду договору й визначення його умов. Зміна або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони або в разі односторонньої відмови від договору мають місце, якщо тільки це прямо передбачено в конкретному договорі або в законі щодо даного виду договору.
Як бачимо, у цих випадках тільки одна зі сторін договору бажає його зміни або розірвання, друга ж сторона не дає на це згоди. Як правило, одна зі сторін договору звертається до суду з вимогою про зміну або розірвання договору в разі його істотного порушення другою стороною.
Істотним вважається таке порушення стороною договору, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Критерій істотності порушення договору має оціночний характер.
Специфіка порядку зміни або розірвання договору у випадку односторонньої відмови від нього полягає в тому, що сторона, яка виявила бажання відмовитися від договору, не звертається до суду, а лише повідомляє другу сторону про відмову від договору. Друга ж сторона набуває права оспорити таку відмову від договору в судовому порядку. Одностороння відмова від договору можлива тільки у випадках, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.
Дійсність договору
Вимоги до форми договору
Статею 639 ЦКУ передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Вимоги до змісту договору
Статею 628 ЦКУ визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Багато юристів вважають, зміст цивільно-правового договору пов’язують із умовами договору, а інші – з правами та обов’язками сторін. Тобто у законодавстві чітко визначено, що зміст договору пов’язується із його умовами.
Вимоги до підписів та печаток
Враховуючи, змін що відбулись в чинному законодавстві України згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу», в порядку усного обговорення можуть прийняти рішення щодо необхідності використання печатки під час укладення договорів.
Відповідно, щодо вищевказаних змін сторони можуть на власний розсуд визначити необхідність використання печаток для скріплення підписів у договорі. Тому, договір може бути підписаний сторонами, але не скріплений печатками відповідає вимогами чинного законодавства України.
Окрім зазначеного, варто звернути свою увагу на те, що сторони можуть обумовити обов’язковість печатки виключно для укладення договорів. Зазначені зміни також стосуються похідних документів. Наприклад, акт-приймання передачі – є первинним документом бухгалтерського обліку та не може бути самостійним правочином згідно чинного законодавства України.
Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію, а саме документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Нормами чинного законодавства не встановлено обов’язкової вимоги щодо скріплення первинних документів печаткою, однак передбачено, що такий документ може бути скріплений, а отже вимога має диспозитивний характер.
Відтак, під час укладення договору, обов’язковість скріплення такого договору печатками сторін може бути обумовлена Сторонами шляхом визначення такого обов’язку письмовою умовою в договорі.
Відповідальність за порушення договору
Можливі наслідки невиконання умов договору
Загальні умови виконання зобов’язань визначено у статті 526 Цивільного кодексу. Згідно з її положеннями зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, зазвичай, визначаються.
При цьому порушенням узятого за договором зобов’язання вважається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Законодавством України встановлені наступні правові наслідки за порушення зобов’язань, у тому числі і орендних: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виходячи із практики наших юристів theDoc.(ЗеДок) щодо підготовки створення індивідуальних договорів, пов’язаних з порушенням зобов’язань за договорами оренди, можна відзначити, що найчастіше до судів звертаються сторони з позовом в двох випадках: орендар невчасно сплачує чи взагалі не сплачує орендну плату або після закінчення договору оренди майно не передано чи передано з порушенням встановленого у договорі строку.
Санкції та штрафи
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Будь-який вид договору містить такий розділ як «Відповідальність сторін» за порушення договірних зобов'язань і включає в себе певний набір видів штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до сторони, у разі порушення нею договірних зобов'язань. Звісно кожна сторона при укладенні договору хоче як найвигідніше захистити власні інтереси і дбає про власну вигоду, бажаючи мінімізувати ризики і втрати завдані невиконанням чи неналежним виконанням умов договору, прописуючи всі можливі і неможливі штрафні санкції у відповідному розділі договору.
Проте в цьому разі слід пам'ятати про баланс між бажанням однієї сторони захистити свої інтереси та компенсувати втрати, завданні порушенням умов договору, та положенням закону, який може дещо обмежувати розмір санкцій.
Серед штрафних санкцій у договорах стандартно можна виділити: неустойку, пеню, штраф, інфляційні витрати та 3% річних, відшкодування збитків. Штрафи можуть бути фінансовими, матеріальними або мати інші форми, які встановлюються сторонами в договорі.
З практики наших юристів theDoc.(ЗеДок) у договорах зустрічається навіть такий вид відповідальності, як відшкодування моральної шкоди за завдані збитки і понесену шкоду, але детальніше про це трохи згодом. Одні види санкцій можна стягнути тільки тоді, коли вони передбачені умовами договору, а інші незалежно від їх письмового закріплення на підставі норм закону.
Вирішення спорів
Укладаючи договори, фізичні особи та представники компаній ставлять перед собою мету врегулювати відносини на такому рівні, щоб гарантувати компенсацію в разі невиконання або неналежного виконання умов договору контрагентом й уникнути суперечок. Письмова форма дозволяє зафіксувати волю сторін договору і служить підставою для відшкодування шкоди учаснику договірних відносин, чиї права були порушені.
Однак на практиці укладення договору не є 100% гарантією належного і своєчасного виконання своїх зобов'язань кожної зі сторін договірних відносин. Спори, які вирішуються в досудовому і судовому порядку в сучасних реаліях, - не рідкість. Ідеальний варіант вирішення спору - переговори, позасудове врегулювання конфлікту.
Що ж саме відноситься до врегулювання конфліктів?
До них відноситься, а саме:
- Примирення сторін. У цьому випадку учасники спору повинні виявити взаємне бажання врегулювати спір мирним шляхом, знати свої права і обов'язки, бути зацікавленими в пошуку взаємо вигідного варіанту вирішення спору;
- Медіація. Даний спосіб передбачає врегулювання спору з залученням третьої сторони - медіатора. Медіатор допомагає сторонам точно визначити питання, щодо яких виник спір, знайти шляхи їх вирішення. Медіація - конфіденційна форма вирішення спорів, що є альтернативою розгляду справи в суді;
- Судовий розгляд. Як показує практика, цей спосіб вирішення спору хоч і вважається найскладнішим, до нього вдаються більшість учасників договірних відносин. Крім того, юристи (ЗеДок) рекомендують використовувати судову практику при складанні договорів.
Якщо потрібна допомога щодо розробки (шаблонного) договору або створення індивідуального договору, не зволікайте та записуйтеся на консультацію за номером телефону - 097 355 10 55 або напишіть нам в Telegram допоможемо!
